Рекордсмен TED Talks про те, якою повинна бути освіта

Знайомся із сером Кеном Робінсоном – неперевершеним оратором та міжнародним радником із питань освіти. Володар численних нагород, наприклад, медалі Peaboy за внесок у розвиток гуманітарних наук і культури в США, Робінсон також отримав титул рицаря за розвиток мистецтв, а промова про те, як школи вбивають креативність, стала рекордсменом TED Talks. 

Do schools kill creativity? Чи школи вбивають креативність?

Відома промова про необхідність створення освітньої системи, яка б підтримувала креативність дітей, а не знищувала її ще змолоду.

«Усі діти – талановиті, але ми безжально витрачаємо їхні здібності. У сучасній освіті креативність настільки ж важлива, наскільки й грамотність.

Діти не бояться помилок. Звісно ж, людина, що помиляється, необов’язково креативна – однак якщо ти не готовий інколи хибити, то ніколи не вигадаєш щось дійсно оригінальне. Коли діти виростають, більшість із них починають боятися робити помилки. Суспільство стигматизує промахи, сучасні освітні системи представляють помилки як найгіршу можливу річ, і в результаті люди втрачають свої креативні здібності.

Публічних освітніх систем не існувало до 19 століття – вони з’явилися для того, щоб відповідати потребам індустріалізації, а їхня ієрархія заснована на двох ідеях. Перша: дисципліни, які можуть принести хорошу роботу, посідають верхні сходинки ієрархії. На вершині знаходиться математика й іноземні мови, далі йдуть суспільні науки і тільки потім – мистецтво. Саме тому в дитинстві нам не радили, наприклад, займатися музикою, адже це не принесе грошей. Втім, така порада абсолютно помилкова, адже зараз увесь світ знаходиться в стані освітньої революції.

Друга ідея стосується академічних здібностей, які домінують у нашому сприйнятті інтелекту. Система освіти повністю присвячена майбутньому вступу до університету, і в результаті багато талановитих і креативних людей не вважають себе такими, адже їхні успіхи з улюблених шкільних предметів не цінувалися та навіть стигматизувалися.

Наша єдина надія на майбутнє – створення нової концепції так званої «екології людства». Нам потрібно змінити ставлення до багатства людських можливостей, адже зараз система освіти експлуатує людський розум так, як і земні ресурси, виключно для певної цілі. Цей принцип не працюватиме в майбутньому, тому настав час переглянути те, як ми навчаємо дітей та почати розкривати їхню креативність».

Реклама

Bring on the learning revolution! Викличемо навчальну революцію!

Це відео – продовження знаменитої лекції про креативність.

«Ми зіткнулися не лише із кліматичною кризою, але і з кризою людських ресурсів, коли таланти використовуються не на сто відсотків. Багато людей банально не знають, чим вони хочуть займатися, і цьому явищу можна знайти чимало пояснень. Одне із них – це освіта, оскільки вона часто відволікає особу від її справжніх талантів. Людські ресурси схожі на природні ще й тому, що часто вони закладені глибоко і їх потрібно шукати, створювати обставини, за яких ці здібності зможуть проявитися.

Одна з головних ідей освіти – її лінійність: ти мусиш почати з певної точки, пройти довгий шлях, і, якщо все буде добре, дійдеш то фінішу й залишишся там. Це абсолютно помилкове твердження, адже людське життя не лінійне, а органічне – ми підлаштовуємося до подій, які аж ніяк не вписуються в лінійну парадигму.

Бізнес, мультимедіа, Інтернет – якщо поєднати ці технології з персоналізованим графіком навчання і талантом педагогів, ми докорінно змінимо освіту».

Changing education paradigms. Зміна освітніх парадигм

У цій розмові від RSA Animate Кен Робінсон розповідає про освітні тренди та необхідність їх зміни.

«Кожна країна зараз реформує публічну освіту. Для цього є дві причини: економічна – потрібно навчати дітей так, щоб потім вони змогли знайти своє місце у мінливій економіці 21 століття. Друга причина – культурна. Світ глобалізується, тому дітям необхідно розуміти свою культурну ідентичність та передавати культуру рідного суспільства іншим.

Сучасна освітня система була створена ще в добу Просвітництва і більше не актуальна. Вона надто стандартизована – ми досі розділяємо школярів за віком, досі ділимо предмети на «академічні» і «неакадемічні». Зараз діти живуть у найбільш насичену інформаційну еру і банально не можуть зосередитися на нудних шкільних заняттях.

Існує поняття дивергентного мислення – тобто можливість бачити багато відповідей на питання й інтерпретувати його по-різному. Цікаво, що практично всі люди можуть мислити дивергентно, але стандартизований освітній процес буквально вбиває цю здатність.

То як нам змінювати освітні парадигми? Переглянути своє ставлення до людських можливостей, перестати ділити дисципліни на академічні та неакадемічні – це міф. Діти повинні навчатися у групах – це повинно називатися не списуванням чи шахрайством, а колаборацією».

How to escape education’s death valley? Як уникнути навчальної «Долини Смерті»?

Кен Робінсон розповідає про три принципи, необхідні для щасливого життя, та пояснює, як поєднати їх з освітнім процесом.

«Існують три принципи, завдяки яким людське життя буде процвітати, і всі вони заперечуються культурою освіти.

Перший принцип – усі люди різні. Освітня система ж базується саме на схожості, вона зациклена на певних предметах і оминає увагою інші – наприклад, мистецтво. Дітям потрібен цікавий та різноманітний розклад, що націлений на вивчення усіх дисциплін.

Другий принцип – допитливість. Якщо дитину зацікавити, вона охоче буде навчатися самостійно. Тому тут дуже важлива роль учителя – це креативна професія, представники якої повинні не просто доносити знання, але й заохочувати їх отримувати. Одна із проблем сучасної культури освіти у тому, що вона фокусується не на навчанні, а на тестуванні. Так, тести це важливо, але вони не повинні домінувати – лише допомагати під час навчального процесу.

Третій принцип – людське життя, по суті, креативне. Одне із головних завдань освіти – розбудити й посилити цю креативність, а не стандартизувати її, як це відбувається зараз.

Що зробити для того, щоб отримати ефективну освітню систему, наприклад, таку як у Фінляндії? Необхідно індивідуалізувати навчальний процес, підтримувати професійний розвиток вчителів, інвестувати в них. І, що дуже важливо, зрозуміти, що освіта відбувається в класах та школах, а не в кабінетах чиновників. Тому її потрібно не стандартизувати, а створювати унікальні умови для кожного».